Жити тут і зараз
Жити тут і зараз: шлях від залежності до внутрішньої зрілості В процесі подолання залежності людина часто стикається з бажанням “стерти минуле”, повністю відмовитися від болючого досвіду чи зробити вигляд, що його не існувало. Це природне прагнення зрозуміле, але воно утримує у позиції дитини, яка очікує магічного “оновлення”. У реальності ж справжнє відновлення не полягає у втечі чи забуванні, а у прийнятті та інтеграції пережитого. Минуле не минає безслідно. Воно формує внутрішню структуру особистості, визначає наші вразливості та водночас відкриває ресурси. Для людини з адиктивним досвідом важливо навчитися: з повагою ставитися до власної історії — до того, що було пройдено, кого зустрічено і кого втрачено; бачити не лише тягар, а й силу, яку дали пережиті кризи; брати дистанцію від поведінкових і життєвих сценаріїв, що зупиняють розвиток та провокують рецидив; відпускати минуле не через забування, а через свідомий вибір більше не повторювати деструктивних дій. Цей процес можна назвати “внутрішнім станом ветерана”: коли людина з гідністю визнає досвід боротьби, біль і втрати, але водночас обирає рухатися вперед, несучи з собою життєву мудрість. Тільки такий підхід відкриває двері до справжнього нового життя — життя без залежності, у якому присутність “тут і зараз” стає джерелом сили, а не втечі. Разом із тим, досвід показує, що правильне оточення та професійна допомога роблять шлях виходу з адикцій набагато ефективнішим. Саме тому ми запрошуємо долучатися до освітніх та інформаційних програм Українського інституту психотерапії узалежнення.
Трускавецький проєкт
21 серпня в Трускавці відбувся черговий навчально-терапевтичний проєкт! Це не просто зустріч, а простір глибокої роботи, підтримки та обміну досвідом. Фахівці з різних куточків України зібралися разом, щоб: віднайти внутрішні ресурси посилити професійні навички відчути силу спільноти, яка рухається в одному напрямку Щиро сподіваємось, що саме такі події творять якісні зміни, як в особистому, так і професійному розвитку. Разом — ми сильніші!
Елементи, що розвивають життя
🌱 Елементи, що розвивають життя всупереч адикціям Подолання залежності — це не тільки припинення вживання чи уникнення певної поведінки. Це передусім відновлення і розвиток життя. Дослідження показують, що справжня трансформація відбувається тоді, коли людина починає формувати нові ресурси та підтримуючі структури. 🧩 Сенс і цінності Людина, яка знаходить власне «навіщо», має значно вищу стійкість до рецидивів. Усвідомлення того, що важливо саме для мене — сім’я, професія, творчість, духовність — стає внутрішнім орієнтиром і захищає від короткочасних імпульсів. 🧩 Соціальна підтримка Живі стосунки, де є довіра, прийняття і розуміння, допомагають подолати відчуття ізоляції. Підтримка від близьких, терапевтичних груп чи спільнот самодопомоги знижує ризик зриву і водночас формує здорові моделі взаємодії. 🧩 Критичне мислення та когнітивна гнучкість Адикція часто «звужує» мислення до однієї стратегії — уникати болю за допомогою залежної поведінки. Вміння розпізнавати тригери, ставити під сумнів автоматичні думки й обирати інший спосіб дії — це внутрішній фільтр, який поступово повертає свободу вибору. 🧩 Творчість і діяльність Малювання, музика, спорт, волонтерство чи будь-яка інша форма діяльності відновлює контакт із собою та відкриває нові джерела радості. Такі практики допомагають знижувати рівень стресу, а також розширюють життєвий простір, який колись був «звужений» адикцією. 🧩 Духовність і відчуття гармонії Духовність не обов’язково пов’язана з релігією. Це може бути медитація, практика вдячності, усвідомлені прогулянки чи зв’язок із природою. Вона допомагає відчути цілісність і приналежність до більшого, ніж власна залежність. 🧩 Здорові рутини Сон, харчування, фізична активність і структурований день — це базові, але надзвичайно важливі фактори. Вони створюють відчуття стабільності й допомагають відновлювати роботу мозку, який довго перебував у стані дисбалансу. 💡Відновлення від адикцій — це завжди рух не лише «від» залежності, а й «до» нового життя. Кожен із перелічених елементів стає кроком у бік розвитку, а разом вони формують міцний фундамент для стійких змін. І навіть маленький вибір на користь життя сьогодні — це вже інвестиція у вільне завтра. ✨ А які елементи, на вашу думку чи з досвіду практики, найбільше допомагають у розвитку життя? Можливо, саме вони стали підтримкою для вас чи ваших клієнтів?
Критичне мислення як профілактика залежностей
Критичне мислення як профілактика залежностей 🧠 Залежність часто виникає там, де людина втрачає контакт із власними потребами та внутрішньою опорою. Одним із найсильніших інструментів для запобігання повторній адикції є критичне мислення. Що це означає на практиці? • Усвідомленість. Вміння помічати свої емоції, тригери та імпульси допомагає зупинитися ще до того, як виникне шкідлива поведінка. • Самоаналіз. Розуміння власних мотивів і потреб дозволяє відрізняти справжнє бажання від бажання «приглушити» внутрішній дискомфорт. • Воля. Розвинена здатність робити свідомий вибір, навіть коли обставини тиснуть, допомагає зберегти контроль і не піддаватися автоматичним патернам. Техніки розвитку критичного мислення: 1. Ведення щоденника власних емоцій і реакцій. 2. Аналіз причинно-наслідкових зв’язків: «Що спровокувало мою реакцію? Який вибір я можу зробити?» 3. Практика «зупинки перед дією»: дає час на обдумування, а не автоматичну реакцію. 4. Рефлексія з наставником, психологом або у групі підтримки: обмін спостереженнями та новими способами поведінки. 5. Навчання усвідомленому відстоюванню власних меж і потреб у стосунках та середовищі. 🟢 Критичне мислення — це не просто навичка, а захисний механізм, який допомагає уникнути повторної адикції та формує психологічну стійкість. 🌿 Турбота про себе, розвиток усвідомленості та здатності обирати — це не слабкість, а щоденна практика дорослого життя.
Терапевтична група стартує вже з вересня
Значною мірою наше життя визначається не тим, що з нами відбувається, а тим, як ми реагуємо на події та справляємося з ними. Наукові дослідження підтверджують: стресові обставини самі по собі не руйнують людину. Важливим є те, які ми маємо внутрішні ресурси, як їх застосовуємо і яку взаємодію будуємо з оточенням. Особливо складним є життя поруч із залежною людиною. Контакт із людиною, яка має адикцію, часто супроводжується виснаженням, тривогою, почуттям провини чи безсилля. І саме у таких обставинах критично важливо мати внутрішню опору та розуміння процесів, що відбуваються у стосунках. Якщо ви впізнаєте ці відчуття — можливо, це сигнал для змін. І вже з вересня 2025 року стартує терапевтична група, де ми працюватимемо не лише з проявами залежностей, а й із тим, що стоїть за ними. Група стане підтримкою для тих, хто прагне стабільності навіть поруч із нестабільною людиною, спокою, усвідомлення власної цінності та автентичності. Під керівництвом ведучих учасники відновлюють відчуття власної ідентичності, визначають межі та вчаться любові до себе. Ведучі групи: Світлана Михайлів — Ph.D (психологія), психотерапевт-адиктолог, груповий тренер, супервізор Кураш Назар — психотерапевт-адиктолог, психоаналітик, груповий тренер Обидва фахівці мають багаторічний практичний досвід та успішні кейси у роботі з залежністю. 📅 Щоп’ятниці о 19:30 📍 Формат: онлайн 📩 Попередня реєстрація обов’язкова Якщо ця тема вам близька — залиште “+” у коментарях, і наш менеджер зв’яжеться з вами. Або телефонуйте: 📞 +380 (67) 668 98 66 📞 +380 (93) 571 03 03
Взяв себе на роботу.
Більшість фахівців у психотерапії приходять у цю професію не заради стабільного заробітку чи статусу. ⠀ Вони приходять — через особистий досвід. Через втрату, через біль, через пошук відповідей, яких не давав жоден зовнішній ресурс. ⠀ Хтось — після власної терапії. Хтось — після років у співзалежних стосунках. Хтось — на тлі адикцій, психосоматичних проявів або глибокої екзистенційної кризи. ⠀ Цей шлях часто починається з позиції клієнта, і лише згодом — трансформується у професійну ідентичність. ⠀ 📍Психотерапія стає не тільки освітою — а способом мислення і способом бути. 📍Фаховість народжується у досвіді: власному, рефлексивному, чесному. ⠀ А далі настає той момент, який змінює вектор: “Я взяв себе на роботу.” Для багатьох це звучить як виклик. ~ Без стабільної “системної” опори ~ Без чітких інструкцій ~ Без зовнішніх гарантій ⠀ Але саме з цього починається: 💬 свобода у веденні індивідуальних консультацій 📅 можливість формувати власний графік 📍 простір для самореалізації 💻 незалежність у виборі, де і з ким працювати ⠀ Психотерапія — це не тільки шлях до глибшого контакту з іншими. Це шлях до глибшої відповідальності за себе. Я взяв себе на роботу. Це означає: 🌿 Я сам створюю простір, у якому можу працювати якісно 🌿 Я не чекаю зовнішнього дозволу, щоб бути корисним 🌿 Я будую умови, де моя присутність має вагу — для інших і для себе ⠀ 📌 Так, це не легкий шлях. 📌 Але це — шлях, який звільняє. ⠀ Інколи — вперше дає досвід, що можна опиратись на себе не через напругу, а через довіру. ⠀ Це і є — дорослість. Якщо вам це близько — поділіться, як почався ваш шлях у терапії. З якого моменту все змінилось? Що стало поворотною точкою? ⠀ Ваша історія може стати підтримкою для тих, хто тільки робить перший крок✨
Навіщо ритуали в психотерапії?
🌞 Ритуали у психотерапії — навіщо вони нам? ⠀ У психотерапевтичному кабінеті — як у храмі психіки. Тут діє свій темп, своя мова, свої ритуали. Вони — не про магію. Вони — про структуру, безпеку й присутність. 🌬️ Хтось завжди приносить із собою каву — ніби маркує: “Я приходжу сюди як до себе”. 🌬️ Хтось ставить сумку на те саме місце, сідає тільки на певний край дивана. 🌬️ Є ті, хто щоразу озирається на годинник перед початком. Або навпаки — завжди чекає запрошення. 🌬️ Терапевт ніколи не починає першим — і це теж ритуал. ⠀ Усе це — точки входу в терапевтичний простір. ⠀ Ритуали — це не про формальність. Це про переходи: 🌬️ Від зовнішнього світу — до внутрішнього. 🌬️ Від щоденності — до процесу. 🌬️ Від ролей — до автентичності. ⠀ Терапевтична сесія — це контейнер. А ритуал — це спосіб утримати його форму. 📍Світловий акцент. 📍Запах у кімнаті. 📍Запис у щоденнику після сесії. 📍Однакова подушка під спину. 📍Прощання, яке завжди звучить однаково. ⠀ Для когось це — опора. Для когось — частина процесу “приземлення”. А для багатьох — тіло, яке саме знає, що робити, щойно переступає поріг кабінету. 👁🗨 У роботі з травмою чи залежністю повторюваність ритуалу — це регуляція. Це допомагає нервовій системі знати: я тут, я в безпеці, я витримаю. ⠀ Цікаво спостерігати, як у довгій терапії ритуали можуть змінюватися. 💫 Людина раніше сідала ближче до дверей — тепер навпроти. 💫 Раніше говорила перші 15 хвилин про погоду — тепер починає з: “Мені болить”. 💫 Раніше кожна пауза була тривожна — тепер вона насичена присутністю. ⠀ Ці зміни — невидимі на перший погляд, але саме вони свідчать: відбувається глибока робота. 🔍 А які ритуали помічаєте ви — як терапевт чи клієнт? Це може бути щось зовсім дрібне, але значуще. ⠀ Поділіться — професійно і тепло ✨
Чому терапевтична група?
🌊 “Я більше не розумію, де я — а де він (вона)”. 🌊 “Я втомилась рятувати, але не можу зупинитися”. 🌊 “Мене ніхто не чує. Але я ж усе для них роблю”. Так часто починаються розмови з людьми, які перебувають у співзалежних стосунках. ⠀ Співзалежність — це не просто “надмірна любов” чи “життя поруч із людиною, яка має залежність”. Це глибокий внутрішній розлад контакту з собою. Це коли чужий біль постійно важливіший за власний. Це коли турбота перетворюється на самознецінення. ⠀ Ви можете впізнати себе, якщо: ~ Відчуваєте себе відповідальними за стан і вибори іншої людини. Це може бути партнер, дитина, батько, клієнт, колега. Ви не просто поруч — ви всередині їхнього життя, як “рятівник”. І навіть коли втомлені — не дозволяєте собі відійти. ~ Живете в постійному конфлікті — або зовнішньому, або внутрішньому. Зовні це можуть бути сварки, мовчання, маніпуляції. Внутрішньо — це боротьба між “бути доброю” і “бути живою”. Між “зрадити себе” чи “образити іншого”. ~ Не розумієте, де ваші кордони. Чи маєте право відмовитися? Висловити злість? Не знати відповіді? Обрати себе? У співзалежності відповідь на це — зазвичай “ні”. ~ Постійно берете на себе більше, ніж можете. Здається, що “якщо не я — то ніхто”. Але натомість приходить відчай, вигоряння, тілесні симптоми, тривога, відчуття, що вас використовують. ~ Відтворюєте батьківські моделі стосунків. Навіть якщо у дитинстві ви дали собі слово “жити інакше”, помічаєте, що зараз живете так само. Терпите. Пояснюєте. Рятуєте. Мовчите. ~ Виявляєте себе у ролях трикутника Карпмана: жертва, переслідувач, рятівник. Ці ролі змінюються, але завжди залишають відчуття безсилля та несправедливості. “Я все роблю — а в результаті погана/непомічена/винна”. Як фахівці в галузі адиктології, ми знаємо: Допомагати іншим можна без самопожертви. Бути поруч — не означає втрачати себе. ⠀ Саме для цього ми створили терапевтичну групу, в якій працюємо не лише з залежностями, а й із тими глибинними процесами, які з ними пов’язані: ▪️ Співзалежність і втрата себе ▪️ Межі, які не вдається вибудувати ▪️ Поведінкові сценарії, які повторюються роками ▪️ Батьківські травми, що проростають у нинішніх стосунках ▪️ Гостре відчуття “я більше не витримую”, але не знаю, як по-іншому ⠀ Ця група — для вас, якщо ви: ✔️ Живете поруч із залежною людиною і відчуваєте, що вичерпали всі сили ✔️ Маєте досвід власного узалежнення, навіть якщо давно у тверезості ✔️ Відчуваєте потребу не просто “виправитися”, а по-справжньому змінити себе — зсередини Ведучі групи: 🔸 Світлана Михайлів — Ph.D (психологія), психотерапевт-адиктолог, груповий тренер, супервізор. 🔸 Кураш Назар — психотерапевт-адиктолог, психоаналітик, груповий тренер. 🕰 Щоп’ятниці о 19:30 ⠀ 📌 Формат [онлайн] 📩 Попередня реєстрація обов’язкова. ⠀ Почати новий досвід — можливо. Там, де колись були контроль, напруга і страх — з’являються повітря, близькість, свобода і тепло. Якщо ця тема вам близька — залиште “+” у коментарях, і наш менеджер зв’яжеться з вами та надасть детальну інформацію або телефонуйте: +380 (67) 668 98 66 +380 (93) 571 03 03
Продовжується набір на 4 потік УІПУ
Продовжується набір на 4 потік УІПУ – Інституту психотерапії узалежнень! Кількість людей із залежностями зростає. Особливо — у воєнний час. Фахова допомога сьогодні як ніколи необхідна. ⠀ 🔹 УІПУ — унікальний проєкт в Україні, який поєднує досвід провідних українських і міжнародних психотерапевтів, що понад 75 років працюють у сфері адиктології. ⠀ 🔹 Інтегративна програма: 600 годин теорії (нейробіологія, психологія, наркологія, ОПД, психіатрична пропедевтика) 150 годин супервізій ⠀ 🔹 Авторський підхід — трансфігуративна психотерапія, що працює не лише з узалежненими, а й з усіма, хто прагне змін і росту. ⠀ 📅 Навчання триває 4 роки — 3 модулі на рік (по 6–7 днів). ⠀ 🎓 Сертифікат, акредитований УСП. Випускники вже успішно працюють у сфері! ⠀ 👉 Заповнюйте анкету Менеджерка зв’яжеться з вами найближчим часом. #УІПУ #психотерапіяузалежнень #адиктологія #психотерапія #навчанняпсихотерапії #залежності #ментальнездоров’я #трансфігуративнапсихотерапія #психотерапевт
Третій міжнародний симпозіум
Нагадуємо тим, хто цікавився: реєстрація на третій міжнародний щорічний симпозіум триває. • Дата: 14–16 листопада 2025 року • Локація: Естонія (з можливістю онлайн-участі) • Організатори: Український інститут психотерапії узалежнень у співпраці з Міжнародною асоціацією психотерапії адикцій , Sõltuvus Vaba Kool OÜ та MTÜ Convictus Eesti 🔍 Про що цей симпозіум? Це — щорічна професійна подія, яка збирає фахівців з усього світу для глибокої розмови про адикції як багатовимірне явище. 📌 Ми говоримо не лише про хімічну залежність, а про весь спектр адиктивної поведінки: емоційну, поведінкову, співзалежну, а також про травму, сором, внутрішню порожнечу — все, що часто залишається “за лаштунками” симптомів. Цьогорічна програма охоплює теми: ▫️ Психотерапії адикцій в індивідуальному та груповому форматах ▫️ Відновлення внутрішньої опори, тілесність і ресурс ▫️ Роботи з “тінню” — неприйнятими частинами особистості ▫️ Інтеграції духовного, художнього та тілесного в терапії ▫️ Міждисциплінарної співпраці у сфері лікування залежностей Запрошені спікери: • Олександр Фільц • Світлана Михайлів • Margus Lõokene • Кіра Седих • Юлія Мединська • Денис Старков • Вікторія Забор • Kostantin Iru • Jaan Väärt • Анжела Борщевська • Світлана Григор’єва Умови участі: Онлайн-участь: 14 червня – 14 листопада: 100 євро Офлайн-участь (Естонія): 14 червня – 31 липня: 150 євро Серпень – вересень: 175 євро Жовтень – до початку симпозіуму: 200 євро 📬 Для отримання додаткової інформації: info.uipz@gmail.com 📌 Реєстрація за посиланням “Лікувати залежність — це не просто зупинити вживання. Це — повернути людину до себе. Через біль, співчуття, новий досвід. Через мистецтво бути живим.” — Команда Українського інституту психотерапії узалежнень 🌿 Запрошуємо до простору глибокого діалогу, професійного зростання і справжніх зустрічей. Симпозіум, де кожна розмова має сенс