Клінічна характеристика залежності від ПАР

У міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) вживання ПАР визначається в розділі «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин» і класифікується в залежності від виду речовини. Так, виділяються психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів, каннабіоідов, седативних або снодійних речовин, кокаїну, інших стимуляторів, включаючи кофеїн, тютюн, летючі розчинники, а також психічні і поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків і використання інших психоактивних речовин. Тяжкість даних розладів варіюється від неускладненого сп\’яніння та вживання з шкідливими наслідками до виражених психотичних розладів і деменції. Вживання психоактивних речовин діагностується як захворювання при наявності «синдрому залежності».

Синдром залежності визначається як поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовини або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивідуума. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба (іноді непереборна) прийняти психоактивну речовину. Повернення до вживання психоактивних засобів після періоду утримання призводить до більш швидкої появи ознак цього синдрому, ніж у осіб, які раніше не мали синдрому залежності.

Діагноз синдрому відміни може бути поставлений тільки при наявності трьох або більше перерахованих нижче ознак, що виникали протягом певного часу в минулому році. Цими ознаками є:
1. Сильна, компульсивна потреба прийому речовини.
2. Порушення здатності контролювати прийом речовини, тобто початок вживання, закінчення або дозування вживаних речовин, що характеризується збільшенням загальної дози і/або тривалості прийому і безуспішними спробами або зберігається бажанням зменшити споживання.
3. Фізіологічний стан відміни, що виникає при припиненні прийому речовини або зменшенні дози речовини.
4. Підвищення толерантності, зниження ефекту при прийомі колишніх доз, що викликає необхідність підвищення дози для досягнення колишнього ефекту.
5. Збільшення часу, що витрачається на добування психоактивної речовини, прийом і перенесення наслідків, супроводжуване звуженням здорової соціальної активності та альтернативних вживання речовини інтересів особистості.
6. Продовження вживання речовини, незважаючи на очевидні шкідливі наслідки, такі як заподіяння шкоди печінці внаслідок зловживання алкоголем, депресивні стани після періодів інтенсивного вживання речовини, зниження когнітивних функцій внаслідок вживання наркотиків (Міжнародна класифікація хвороб, 10-й перегляд, 1994).

Особливу увагу в цьому переліку приділяється стану відміни, що виникає в результаті припинення прийому психоактивної речовини або зменшення звичної дози. Початок і перебіг синдрому відміни обмежені в часі і відповідають типу речовини і дозі, безпосередньо попередньої стриманості. Синдром характеризується фізичними і психічними розладами, характер яких визначається видом психоактивної речовини. Синдром відміни по-іншому називають абстинентним синдромом. Він вважається важливим діагностичним показником при визначенні стадії захворювання (П\’ятницька, 1994; Альтшуллер, 1995).

Т. С. Бузина, Психологическая профилактика наркотической зависимости, 2015.

#залежнийрозладособистості #ігровазалежність #інтернетзалежність #ігроманія #залежність #психотерапіязалежності #лікуванняігроманії #лікуваннязалежності #лікуванняігроманії #інститутпсихотерапіїзалежності #реабілітаціязалежних #залежність #психотерапіязалежності #адикція #інститутпсихотерапіїзалежності #технікироботизтягою #наркоманія #формуванняадиктивноїповедінки