Гемблінг

Якщо вибудувати всі концепції етіології та патогенезу гемблінгу в континуум від соціокультурних до еволюційних, то можна побачити наступний перелік концепцій. Культурно-феноменологічний напрям спочатку розглядає гемблінг як феномен нормальної гри, представлений в людській культурі, яке має значення культурного явища, одночасно несе і культуротворчу функцію. Формування адиктивних форм гри (гемблінгу) зв\’язується з феноменом відчуження, який розуміється як об\’єктивний соціальний процес в тих суспільствах, де з\’явилися гроші або їх еквіваленти, а разом з ними з\’являється соціальне розшарування на групи, страти і класи, які часто є антагоністичними. «Відчуження отримує і певне психологічне вираження у свідомості індивіда (розрив між очікуваннями, бажаннями людини і нормами, продиктованих антагоністичним соціальним порядком, сприйняття цих норм як чужих і ворожих особистості, почуття ізоляції, самотності, руйнування норм поведінки і т.п.)». З цих позицій, адиктивні форми поведінки є способом відновлення соціальної та матеріальної справедливості (гемблінг) в умовах соціальної нерівності капіталістичного суспільства. В рамках соціологічного напрямку в якості факторів сприяють розвитку гемблінгу, виділяють такі фактори, як: розвиток комп\’ютерної техніки, інтернет, а також систем електронної оплати та інтерактивних технологій; зацікавленість самої держави в експлуатації адиктивної частини населення (розвиток індустрії гемблінгу) у зв\’язку з низкою соціальних і економічних вигод для бюджету, зайнятості населення та розвитку інфраструктури міст, пропаганда і поширення гемблінгу кримінальними структурами.

Розвиток гемблінгу зв\’язується з його представленістю в інформаційно-культурному середовищі і роботою системи дзеркальних нейронів людини. Такі явища як спокушання, спостереження, участь, фантазування, уяву окремих актів або сцен гемблінгу, можуть служити пусковим механізмом до його розвитку. Оскільки активація і розрядка дзеркальних нейронів тісно пов\’язана з інформаційними стимулами, зі здатністю людини до мимовільної імітації (наслідування) дій і емоційним зарядженням. З соціо-культурним напрямом тісно пов\’язані бихевіористські концепції позитивного і негативного підкріплення. Як відзначають Абрамс і Кушнер (Abrams K, Kushner M.), велике значення має як виграш, так і програш. У першому випадку, учасник гри прагне продовжувати грати, щоб отримати позитивне підкріплення. У другому випадку – щоб припинити негативне підкріплення. Велика роль у формуванні гемблінгу відводиться результатами дебюту гри. Персонологічний напрямок у визначенні факторів етіології гемблінгу зосереджує увагу на ряді особистісних рис і відповідних потребах, характерних для гемблерів і адреналіноманів, а саме: виражена екстравертивність, імпульсивність, прагнення до новизни, прагнення до пошуку гострих відчуттів, нарцистичність, аутичність (в інших інтерпретаціях окультно – містичне) мислення (віра в «фарт», «фатум» іт.п.) і його дисоціації, соціальна опозиційність і асоціальність, прагнення вийти за межі допустимого. Ці риси формують своєрідну неминучу «екзистенцію» і поведінку аддикта і гемблінг виявляється підходящою сферою маніфестації цих рис і реалізації відповідних потреб.

Психоаналітичний напрям вказує на те, що в анамнезі гемблерів відзначається гіперопіка і гіпоопіка в сім\’ї, у відносинах з батьками і особливо матір\’ю – дефицитарність любові і тепла з її боку. Наслідком цього є постійне прагнення переживати і долати почуття провини, власної неповноцінності і прагнення до самопокарання (кастрації), що досить стійко і постійно реалізується в кожному циклі ігрової адикції. В теорії стресу гемблінг розглядається як неадекватна копінг стратегія на тлі коморбідності і преморбідного з афективними і маніакально-депресивними розладами .Велика кількість етіологічних патогенетичних факторів гемблінга, крім ролі дзеркальних нейронів, представлено в генетичному, нейробіологічному і нейропсихологічному напрямках. Сімейні генетичні дослідження показали явну роль генів і спадковості у розвитку гемблінга. За різними даними від 43% до 63% гемблерів є дітьми також азартно граючих батьків. Дані про біохімічні механізми нейромедіаторного обміну вструктурах мезо-кортико-лімбічної системи мозку гемблерів показали порушення метаболізму різних нейромедіаторів. Незалежні дослідження показали, що у гемблерів на статистично значущому рівні відзначається зниження секреції моноамінаоксідази, а також таких нейротрансмітерів як норадреналін, серотонін, дофамін, ГАМК і дефицитарність опіоїдних ендорфінів. Встановлено залежність між низьким рівнем цих з\’єднань і такими проявами поведінки гемблерів як підвищена збудливість, нездатність контролю поведінки та імпульсивність, нестача почуття задоволення і пов\’язане з цим постійне прагнення до пошуку зовнішніх стимулів для його отримання (гемблінг і його антураж) . Дефіцитарність нейротрансмітерів зв\’язується з дефектом 11 генів (дані OMIM / запит «gambling addiction» / дата відвідування23.09.2013), що викликають дефекти рецепторів, порушення емісії або зворотного захоплення нейромедматорів. Дослідження картини мозку за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) та позитронно-емісійної томографії (ПЕТ), і результати електроенцефалографії мозку гемблерів показали наявність морфологічних і патологічних функціональних змін у всіх випробовуваних ігроманів. У еволюційній психології гемблінг розглядається як спотворення природного еволюційно детермінованої поведінки, спрямованої на добування їжі.

Смирнов Олександр Васильович \”Базові психологічні компоненти адиктивної поведінки в структурі інтегральної індивідуальності\” стор.: 146-147.

#залежнийрозладособистості #ігровазалежність #інтернетзалежність #ігроманія #залежність #психотерапіязалежності #лікуванняігроманії #лікуваннязалежності #лікуванняігроманії #інститутпсихотерапіїзалежності #реабілітаціязалежних #залежність #психотерапіязалежності #адикція #інститутпсихотерапіїзалежності #підліткованаркоманія #наркоманія #формуванняадиктивноїповедінки