Девіантна поведінка і її типи

Англійський філософ і просвітитель Томас Пен (1737–1809) вважав, що у людства є три вороги, які забирають життя і приносять більше лиха, ніж усі війни: алкоголізм, тютюнопаління і наркоманія. Ці масові хвороби вважають соціальними, оскільки для їх виникнення і розповсюдження необхідні певні соціально-психологічні умови.

Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління, як правило, виникають на фоні девіантної поведінки.

Девіантна (лат. deviatio – відхилення від норми) поведінка – система вчинків або окремі вчинки, протиставлені прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам.

Девіантна поведінка має соціальні корені. її появі можуть сприяти дефекти правової і моральної свідомості, зміст потреб особистості, особливості характеру, емоційно-вольової сфери.

Недоліки виховання призводять до формування стійких психологічних якостей, які сприяють скоєнню аморальних вчинків. Перші вияви девіацій спостерігаються в дитячому або підлітковому віці. їх пояснюють низьким рівнем інтелектуального розвитку, соціальною інфантильністю, незавершеністю процесів формування особистості, негативним впливом сім\’ї та оточення, залежністю підлітків від вимог групи і прийнятих у ній ціннісних орієнтацій.

Девіантна поведінка у дітей і підлітків нерідко слугує засобом самоствердження, вияву протесту проти дійсності або упередженості, несправедливості дорослих. Така поведінка може поєднуватися з поверхневим усвідомленням моральних норм, що вказує на необхідність формування у дитячому та підлітковому віці моральних норм поведінки, потреби у дотриманні правил суспільного співжиття, порядності і взаємоповаги у міжособистісних стосунках, ставлення до життя і здоров\’я свого та чужого як до найвищої цінності.

В Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості осіб, які зловживають алкоголем, поширені наркоманія і токсикоманія, тютюнокуріння.

Залежно від способів взаємодії з реальністю і порушення тих чи інших норм суспільства девіантна поведінка поділяється на п\’ять типів:

1 – делінквентна – девіантна поведінка, яка у крайніх своїх проявах є діями, що тягнуть за собою кримінальне покарання.
Характерна для людей:
– з нестійким внутрішнім світом; людина здійснює злочин під впливом обставин, що склалися, чи оточуючих осіб;
– з високим рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників правових норм;
– можуть лише випадково вчинити злочин.

2 – адиктивна поведінка – одна з форм девіантної поведінки з формуванням прагнення до втечі від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану через вживання деяких речовин чи постійну фіксацію уваги на певних видах діяльності, що спрямоване на розвиток і підтримання інтенсивних емоцій.

Основний мотив особистостей, схильних до адиктивних форм поведінки, – активна зміна психічного стану, що не задовольняє їх і розглядається ними як \”сірий\”, \”нудний\”, \”монотонний\”, \”апатичний\”.

3 – патохарактерологічний тип девіантної поведінки – поведінка, зумовлена патологічними змінами характеру, які сформувались у процесі виховання: розладами особистості (психопатії), явно вираженими акцентуаціями характеру, невротичним розвитком особистості.
Дисгармонійність рис характеру призводить до того, що змінюється уся структура психічної діяльності людини.

4 – психопатологічний тип девіантної поведінки – ґрунтується на психопатологічних симптомах чи синдромах, що є проявами тих чи інших психічних захворювань. Як правило, мотиви поведінки психічно хворого залишаються незрозумілими до тих пір, поки не будуть виявлені основні ознаки психічних розладів.

5 – девіації, зумовлені гіперздібностями людини – людина, здібності якої значно перевищують середньостатистичні, розглядається як така, що виходить за рамки нормальної (це прояв обдарованості, таланту, геніальності у якійсь одній з діяльностей людини).
Відхилення в бік обдарованості в одній сфері часто супроводжується девіаціями у повсякденному житті. Така людина часто виявляється непридатною до \”побутового, приземленого\” життя. Вона нездатна правильно розуміти і оцінювати вчинки та поведінку інших людей, виявляється наївною, залежною і неготовою до труднощів повсякденного життя.

Якщо при делінквентній поведінці спостерігається протиборство з реальністю, при адиктивній – втеча від реальності, при характерологічному і психопатологічному – хворобливе протистояння, то при поведінці, пов\’язаній з гіперздібностями, – ігнорування реальності.

Вимушені контакти сприймаються як необов\’язкові, тимчасові, а не як значущі для її особистісного розвитку.

Зовні в повсякденному житті вчинки такої людини можуть бути дивакуватими (наприклад, вони можуть не знати, як користуватися побутовими приладами, як здійснюються побутові дії; весь інтерес зосереджений на діяльності, пов\’язаній з неординарними здібностями).

Тип девіантної поведінки детермінує форму її виявлення (одна форма може зумовлюватися різними типами).

#лікуваннязалежності #наркозалежний #психотерапіязалежності #уіпз #українськийінтститутпсихотерапіїзалежності #алкозалежні #допомогазалежним #консультаціяпсихолога #психотерапевтонлайн #конультаціяпсихотерапевта #девіантнаповедінка #делінкветнаповедінка #підлітковийалкоголізм #підлітковаповедінка