Дорогі друзі! Представляємо вашій увазі статтю Наливайко Наталії \”Мовні метаморфози як репрезентації суб\’єктності. Україна. Щоденник війни. “ Представляємо декілька тез із неї:
1. Специфікою як групової, так і індивідуальної роботи в цій війні є те, що терапевт / аналітик і пацієнт / аналізований по суті перебувають по один бік, розділяючи спільну реальність, що формує своєрідні стосунки та контрпереносні реакції.
2. Можливо, біль відкриває перший простір для існування, відчуття, згадування «Я». «Я» означило межі. Власне, і в терапевтичних групах, і в індивідуальній роботі відбулася зміна дискурсу. По-перше, повертається індивідуальне консультування. Хоча поки що переважна більшість консультацій безкоштовна. По-друге, виникає мовлення, інше за якісним складом від того, що було на початку війни.
3.. Харків’янин, великий український лінгвіст доби передпсихоаналізу, Олександр Потебня, писав: «Мова, якою володіє й користується людина, має визначальний вплив на формування її мислення та сприйняття реальності, а відповідно і світобачення. Вплив як мови в цілому, так і кожного її елемента на мислення є абсолютним, монопольним і всеохоплюючим, але при цьому зазвичай не помічається й не усвідомлюється людиною-мовцем» (Потебня, 1892). Однак, за моїми спостереженнями, аналізовані заявляють про зміни, які вони самі помічають у тракті зміни мовного дискурсу.
Детальніше прочитати про мовні метаморфози та поділитися статтею із друзями можна за посиланням: http://journals.npa.org.ua/index.php/psy/article/view/6/5…